Криволапов Михаил Александрович
Народився 16 вересня 1936 року на Київщині. Після закінчення навчання в середній школі поступив до Рижського художнього поліграфічного училища (Латвія). Після закінчення училища направлений на роботу до м. Москви, а потім до м. Махачкала (Дагестан), де працював в редакції альманаху „Дружба" Спілки письменників Дагестану художньо─технічним редактором під керівництвом народного поета, лауреата двох державних премій СРСР та Ленінської премії Расула Гамзатова. В Дагестані починається творча біографія. В 1956 року вийшли перші публікації в журналах та газетах Дагестану. В кінці 1950─х років переїздить до Києва. Працював у друкарнях і видавництвах начальником виробництва, технічним і художнім редактором у Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури, Академії будівництва та архітектури. В 1962 році поступив на мистецтвознавчий факультет Київського художнього інституту і закінчує його у 1968 році, здобувши кваліфікацію мистецтвознавця. Дипломна робота про творчість талановитого українського художника Анаталія Базилевича була згодом видана у видавництві „Мистецтво". В 1970 році разом з видатним українським педагогом і мистецтвознавцем Петром Говдею засновують і очолюють журнал „Образотворче мистецтво", де працював відповідальним секретарем і членом редколегії. Після одного року роботи в редакції у 1971 році М. Криволапова було призначено начальником Управління образотворчих мистецтв Міністерства культури УРСР.
За роки роботи на посаді начальника управління, члена колегії, головного експерта художньо─експертної колегії по образотворчому мистецтву (одночасно очолював Республіканську Раду по монументальному мистецтву Міністерства культури і Держбуду України та Художню─експертну комісію (закупівельну) з образотворчого і народного мистецтва). В цей період (1971─1978 р.), будучи начальником управління і головним експертом, було збудовано та відкрито в Україні і за кордоном (Канада, США, Чехословаччина, Росія, Польща, Таджикистан) більш як 500 пам'ятників і монументів. Багато творів монументальної пластики 1970─их років відзначається високим професійним рівнем і не мають аналогів у світовій історії монументального мистецтва. В першу чергу необхідно назвати такі архітектурно─скульптурні споруди як Український музей історії Великої Вітчизняної війни 1941─1945─х років, удостоєний Ленінської премії. Розробка програмного завдання цього комплексу здійснювалась під керівництвом начальника управління образотворчих мистецтв. Державними преміями ім. Т.Г. Шевченка були відзначені такі пам'ятники як Меморіальний комплекс, присвячений воїнам, що загинули при визволені Києва на Букринському плацдармі, комплекс у місті Краснодоні (Луганська обл.) на місці загибелі молодогвардійців, пам'ятник Тарасу Шевченку в місті Шевченково (Казахстан), пам'ятник Першій кінній армії в м. Олесько (Львівська обл.), пам'ятник на честь проголошення радянської влади в Україні в м. Харкові та ін. В період 1970─х років за високі творчі здобутки в галузі образотворчого мистецтва більше тридцяти українських скульпторів, живописців, графіків та архітекторів були удостоєні державних премій Союзу РСР та України. У 1970─х роках управлінням образотворчих мистецтв було організовано в Україні і в зарубіжних країнах понад 200 виставок художніх творів українського образотворчого, народного та народного мистецтва. Мистецька громадськість Болгарії, Бельгії, Канади, Угорщини, Польщі, Чехословаччини, США, Франції, Югославії, Мексики, союзних республік бувшого Союзу РСР висловлювали захоплення з приводу яскравих, талановитих творів українських митців.
В 1978─1993 роках проректор з наукової роботи Київського державного художнього інституту. В 1987─1988 в.о. ректора Київського державного художнього інституту. В 1987─2004 роках завідувач кафедри теорії та історії мистецтва Київського державного художнього інституту (НАОМА). У 1997─2007─х роках головний вчений секретар Академії мистецтв України.
Він є одним із активних членів ініціативної групи творчої інтелігенції завдяки якій було засновано Академію мистецтв України.
М.О. Криволапов визначний вчений у галузі теорії та Істрії мистецтв, дослідник, педагог. Згідно соціальних досліджень, проведених Академією наук України, Державною Академією керівних кадрів України та Міністерством вищої освіти України (див. О.М. Семашко. Соціологія мистецтва. Навчальний посібник.- Магнолія плюс.- Львів.- 2005., с.194) та анкетного опитування має найвищий рейтинг серед сучасних провідних мистецтвознавців і критиків України, що досліджують проблеми розвитку образотворчого мистецтва та архітектури.
У 1970─1980 роках член науково-методичної ради з історії образотворчого мистецтва та естетики Академії мистецтв СРСР.
Майже 30 років М.О. Криволапов член і голова художньо-експертних рад, член Президії та правління СХУ, голова науково-методичної Комісії з питань вищої мистецької освіти Міністерства культури і туризму України.
У 1970─1980─роках його публікації в журналах „Образотворче мистецтво", „Искусство", „Творчество" з проблем образотворчого мистецтва неодноразово відзначались Спілкою художників СРСР та України Дипломами 1 ступеню як „кращі наукові публікації цих років". У 1972 році нагороджений знаком Міністерства культури СРСР і Центральним комітетом профспілок працівників культури СРСР „Отличник культуры СССР".
У науковому активі М. Криволапова понад 160 праць ─ монографій, альбомів, каталогів, статей у наукових збірниках та журналах, науково-методичних посібників (в тому числі за кордоном ─ Росія, США, Франція, Хорватія). Як мистецтвознавець і художній критик виступає в пресі з 1956 року. Серед видань─монографічні дослідження, альбоми, науково─методичні посібники, статті в наукових збірниках, журналах.
Наукові праці : „Анатолій Базилевич" (1976). „ Художник Петро Сльота" (1982), „ Українська академія мистецтва" (1994), „Спілка художників України. Сторінки історії"(1998), „Олександр Лопухов" (1991), „Літопис мужності" (1979), „Віктор Пузирков" (1988), „Віктор Шаталін" (1991), „Народне мистецтво України", „Українське мистецтво" ─ обидві сербсько─хорватською мовою надруковані в Загребі, Хорватія (1979).
У 2006 році вперше в Україні було надруковане фундаментальне дослідження ─ монографія М.О. Криволапова 40 (друк. арк.) з проблем розвитку української художньої критики „Українське мистецтво ХХ століття в художній критиці: Практика, теорія, історія ".
Як член комісії ЮНЕСКО від України неодноразово представляв нашу Державу на міжнародних форумах з питань розвитку слов'янських культур. Обирався делегатом усіх Всесвітніх форумів українців і славістів.
За значний внесок у розвиток національної культури України та особисті досягнення в галузі мистецтвознавчої науки і художньої критики нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, нагрудним Знаком „Знак пошани", „Золотою медаллю" Академії мистецтв України. Благословенням Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси ─ України Філарета за заслуги перед Україною і Лицарським Орденом Архистратига Михаїла надано титул Лицаря і нагороджено орденом Архистратига Михаїла.